Головне: Дослідження BepiColombo збільшують масштаб стиснення Меркурія
Вчені виявили, що планета Меркурій стискається значно швидше, ніж вважали раніше. Нові виміри показують можливе зменшення діаметра на 23 км, що відкриває нові питання про еволюцію найближчої до Сонця планети.
Детально: Оновлені результати дослідження
Німецький аерокосмічний центр у співпраці з ЄКА та JAXA повідомив про значне підвищення оцінки стиснення Меркурія. За даними, опублікованими в Geophysical Research Letters, нові розрахунки вказують на 30 % більший масштаб стискання порівняно з попередніми моделями. Це означає, що діаметр планети міг зменшитися приблизно на 23 км, що є суттєвим у контексті її загальної величини – близько 4 900 км.
Раніше вважається, що точні вимірювання можливі лише завдяки місії Messenger (2010 р.). Однак нові дані отримані після розділення апаратів BepiColombo і їх наближення до орбіти Меркурія. Лазерний інструмент апарату дозволив виміряти мікроскопічні зміни у формі планети, спричинені охолодженням її надр.
Дослідники підкреслюють, що нерівності поверхні, створені метеоритними ударними уламками, могли приховувати частину стискальних ознак. Після виключення таких ділянок нова оцінка підтверджує значний масштаб стискання, що, за словами провідного автора Гаку Нішіями, «може допомогти краще зрозуміти процеси, які відбуваються і на інших небесних тілах, що поступово стискаються».
«До Меркурія досі дістався лише ще один космічний апарат – Mariner 10, який досліджував планету в 1970‑х роках».
Меркурій, будучи найменшою планетою Сонячної системи, має надзвичайно велике залізне ядро. Охолодження ядра та мантії викликає їх поступове стискання, а поверхня планети «зморщується», подібно до ременя, що стискається навколо зменшуваного тіла. Порівняння старих та нових картографічних даних виявило меншу кількість характерних зморшок у найнерівніших регіонах, що підтверджує гіпотезу про їх приховання під шаром уламків.
«Ми дуже схвильовані. Складається враження, що ми наближаємося до розуміння справжньої історії еволюції Меркурія».
Отримані результати підвищують інтерес до подальших місій, спрямованих на вивчення внутрішньої структури планет і можуть стати ключем до розгадки процесів стискання на інших небесних тілах.
