Український військовослужбовець поділився особистою історією про перебування на передовій — постійні обстріли, психологічну адаптацію до бойових умов та складну евакуацію поранених товаришів із позицій.
Найважче — перші тижні
Боєць полку «Скеля» згадує: початок служби на позиціях виявився найвиснажливішим психологічно. Підрозділ перебував під безперервними обстрілами, а військовим доводилося звикати до звуків війни — мінометів, КАБів і ворожих дронів.
«…наша робота була сидіти контролювати рух аби ніхто попри нас не пройшов… збоку з міном прилітали з каба недалеко прилітали привикали до звуків потім зрозуміли що де як летить…»
З часом бійці навчилися визначати тип і напрямок загрози буквально на слух. Саме дисципліна, постійний контроль сектору відповідальності та взаємна підтримка дозволили групі утримувати позиції впродовж двох місяців.
Координація та зв’язок
Важливу роль відігравала радіокомунікація. Підрозділ безперервно координував дії через рацію, відстежуючи переміщення противника та оперативну обстановку навколо позицій.
Евакуація під загрозою
Найскладнішим випробуванням стала евакуація з бойової зони. За наказом група мала вивести одного пораненого, проте дорогою до них приєднався ще один боєць із тяжкими травмами.
Поранених розмістили між здоровими військовими. Один боєць контролював маршрут попереду колони, інший прикривав тил. Через характер поранень — в одного травмовані око та рука, в іншого рука й нога — просування було вкрай повільним.
Попри втому, загрозу обстрілів і постійну присутність ворожих дронів, групі вдалося організовано залишити позиції та вивести поранених у безпечне місце.
Офіційний YouTube-канал полку «Скеля»: youtube.com/@skala_ukraine
