Командир взводу 425-го окремого штурмового полку «Скеля» розповів про операцію з визволення Тернового: нічні штурми на бронетехніці, роботу безпілотників, критичну логістику та найнебезпечніший момент — вихід із позицій під прицілом ворожих дронів.
Зміст
Як брали Тернове
Боєць 425-го ОШП «Скеля», який перебував у Терновому з кінця січня до середини квітня, описав методичне звільнення села. Штурмові групи заходили переважно вночі та на бронетехніці — це давало змогу заскочити окупантів зненацька.
Просування йшло поступово: будинок за будинком, позиція за позицією. Після кожного штурму бійці одразу закріплювалися в захоплених будівлях і організовували оборону. Основна зачистка тривала близько тижня.
«Працювали як одне ціле. Постійно був зв’язок із КСП і між групами», — розповів командир.
У ході операції активно використовувалися дані радіоперехоплень, свідчення полонених та карти з телефонів ліквідованих окупантів.
Роль дронів і розвідки
Безпілотники стали ключовим інструментом у боях за Тернове. Кожен тип виконував свою функцію:
FPV-дрони атакували піхоту та техніку противника, розвідувальні «Мавіки» відстежували переміщення ворога, «бомбери» змушували окупантів залишати укриття, а артилерія отримувала координати безпосередньо з дронів.
Якщо росіяни ховалися у підвалах, ударні безпілотники виганяли їх назовні — під вогонь інших позицій.
«Пташки бачили практично все, що відбувалося навколо села», — зазначив військовий.
Логістика та побут на позиціях
Постійне повітряне спостереження та знищені переправи зробили наземне постачання майже неможливим. Їжу, воду та боєкомплект доставляли важкими дронами типу «Вампір» — приблизно раз на три дні.
Бійці жили в будинках, де раніше стояли росіяни, і часто використовували трофейні боєприпаси та спорядження.
Ситуація у ворога була помітно гіршою. Полонені розповідали про нестачу води та їжі, а також про те, що доводилося безвилазно сидіти в підвалах без жодної можливості просуватися вперед.
Найнебезпечніший момент — вихід на ротацію
Командир назвав «відкат» найважчим етапом усієї бойової роботи. Причина — тотальний контроль неба з боку противника.
Будь-яке переміщення миттєво фіксували розвідувальні дрони, а слідом починали працювати FPV. Окупанти регулярно знищували переправи та перекривали дороги, перетворюючи навіть евакуацію поранених на надзвичайно ризиковану операцію.
«Відкат — це найстрашніше. Тільки виходиш — тебе вже бачать», — пояснив боєць.
Перед кожним переміщенням бійці змушені були аналізувати ситуацію в небі та чекати хоч якогось зниження активності ворожих дронів.
Трофейний мотоцикл і поранення
У Терновому українські військові знайшли покинутий російський мотоцикл із несправною електронікою. Командир власноруч відремонтував техніку за допомогою підручних інструментів і планував використати її для виходу з позицій.
Однак мотоцикл наїхав на міну — імовірно типу «Пелюсток». Вибухом розірвало передні колеса, а майже одразу групу помітили ворожі «Мавіки». Незважаючи на так зване «великоднє перемир’я» 12 квітня, по українських військових відкрили вогонь FPV-дрони.
Побратим командира отримав поранення ноги, сам військовий — уламок у плече.
«Скеля» — одна велика родина
Упродовж усієї розповіді командир повертався до однієї думки: головна сила підрозділу — згуртованість і взаємна підтримка. Саме вона дозволила евакуювати поранених після атаки дронів і зберегти життя бійцям.
«Скеля — це одна велика сім’я», — підкреслив він.
Постійний зв’язок із командно-спостережним пунктом забезпечував оперативну реакцію навіть у найкритичніших ситуаціях. Командир також зізнався, що несподівано для себе дізнався про висунення на звання Героя України. Проте головною мотивацією для нього залишається захист рідної землі та близьких від окупантів.
