Бійці українського 425-го окремого штурмового батальйону «Скеля» провели успішну операцію в Куп’янську, взявши в полон групу окупантів, які місяцями переховувалися в міських забудовах. Серед полонених опинився мобілізований росіянин, в’язень із СІЗО та навіть громадянин Кенії, якого заманили на війну обіцянками роботи інженером.
«Герой Росії» за вигадані перемоги та реальність підвалів
Поки командувач російського угруповання «Захід» Сергій Кузовлєв звітував Путіну про нібито «взяття» Куп’янська та отримував за це звання «Героя Росії», його солдати тижнями сиділи в оточених підвалах, не маючи зв’язку та їжі. Полонені зізнаються, що дізналися про свій «успіх» лише від українських бійців після здачі в полон. Російське керівництво просто кинуло людей напризволяще, вимагаючи лише «візуального спостереження» за технікою ЗСУ через рації, які часто не працювали. Окупанти змушені були постійно змінювати позиції, ховаючись від українських FPV-дронів, які здійснювали щільний контроль за кожним їхнім кроком.
Полонені з Росії і Найробі. Як опинились в Куп’янську
Від камери СІЗО до лінії вогню
Полонений розповів про систему вербування в російських тюрмах. Перебуваючи під слідством за статтею про вибухівку, він погодився на пропозицію військкома, який обіцяв, що «війна скоро закінчиться переговорами», а після короткого навчання він повернеться додому. Реальна підготовка тривала лише 20 днів на полігоні в Марковці, після чого новобранця таємно переправили через річку Оскіл на човні. Багато хто з таких солдатів раніше служив у мінометних розрахунках, але через гостру нехватку піхоти їх розформували та відправили на «нуль» як рядових стрільців.
Полонений з Кенії
Одним із найбільш екзотичних трофеїв батальйону «Скеля» став найманець із Кенії. Чоловік приїхав до Росії в пошуках заробітку і підписав контракт у Нижньому Новгороді, сподіваючись працювати інженером із відеоспостереження або зв’язківцем. Замість цього його відправили штурмувати Куп’янськ без знання мови та належного озброєння. Російські «товариші» вчили його лише нецензурній лексиці, а на позиції у кенійця не було навіть гранат — лише автомат із кількома магазинами. Він став живим символом того, як РФ використовує іноземців як дешеве «гарматне м’ясо».
Фінал у Куп’янську: Спрага, ТМК та білий прапор
Умови виживання для окупантів у місті були нестерпними. Відсутність питної води змушувала їх виходити з укриттів під приціл українських снайперів та дронів. Один із полонених отримав поранення в обличчя ще в лютому, але продовжував сидіти в підвалі без медичної допомоги. Розв’язка настала, коли штурмовики «Скелі» заблокували вхід до їхнього останнього сховища. Окупантам дали вибір: або вони виходять з піднятими руками. Розуміючи безвихідь, росіяни та кенієць вирішили здатися, визнаючи, що ця війна для них є «неправильною».
