Головне: Втрата російського плацдарму в Карабаху
Після успішної азербайджанської операції у вересні 2023 р. російські миротворці залишились без бази в Нагірному Карабаху. Це позбавило Москву головного інструмента контролю над Південним Кавказом, а Єреван і Баку тепер формують відносини без прямого посередництва РФ.
Детально: Наслідки виходу Росії з Карабаху
Після війни 2020 р. у Карабаху розташувався російський контингент, який одночасно стримував Азербайджан і забезпечував безпековий простір Вірмінської Арменії. За умов тристоронньої угоди листопада 2020 р. Кремль міг розмістити до двох тисяч солдат, а ключові позиції займали особи, пов’язані безпосередньо з Москвою.
У 2022 р. «держміністром» самопроголошеної НКР став «гаманець Путіна» Рубен Варданян, що підкреслювало намір Росії закріпити свою присутність.Серпень‑вересень 2023 р. ознаменували різкий перелом. За одну добу азербайджанські війська прорвали сепаратистську оборону, «НКР» оголосила про саморозпуск, а її керівники разом із Варданяном потрапили до бакинського СІЗО. Російські миротворці не втрутилися, і вже в червні 2024 р. їх підрозділи залишили регіон. Втрата Карабаху залишила у Москви один із найважливіших інструментів впливу на Південний Кавказ.
Тим не менш, це не означає повну відсутність російської політики у регіоні. Проте без власного військового плацдарму РФ вже не може створювати «точки напруги», які б вона могла використати як підставу для дипломатичного посередництва. Єреван, традиційний союзник Москви, активізує контакти з Європейським Союзом, а Баку зміцнює позиції, орієнтуючись на власні стратегічні інтереси.
Отже, події 2023 р. стали практичним прикладом того, як втрата одного з «запасних» регіональних інструментів змінює геополітичну карту Південного Кавказу, роблячи його менш залежним від російської військової підтримки.
