Головне: Закон про призові судна у морському конфлікті
Поновлення законодавства про призові судна, не застосовуваного з 1950‑х, може стати інструментом США проти Ірану та потенційно Китаю. Після блокади Ормузької протоки цей правовий механізм дає змогу захоплювати нейтральні торгові кораблі та перетворювати їх у державну власність.
Детально: Огляд правових та стратегічних аспектів
Закон про призові судна — частина морського права, що регулює захоплення нейтральних або ворожих торгових суден під час збройного конфлікту. На відміну від військових кораблів, такі судна вважаються «призом» лише після рішення спеціального суду.
Захоплення США іранського судна M/V Touska за порушення американської блокади
— приклад практичного застосування правила, наведений у Forbes.У Сполучених Штатах федеральні окружні суди мають повноваження призових судів, проте останнє рішення в цій сфері датовано 1956 роком. У разі підтвердження законності захоплення судно та його вантаж переходять у власність держави‑захопника; у випадку неможливості розгляду спору — можливе знищення судна після забезпечення безпеки пасажирів і екіпажу.
Відродження цього інструменту посилає два сигнали: воюючим сторонам — про готовність США активно захищати свої інтереси, і нейтральним торговцям — про ризик втрати суден при порушенні блокади. Така політика може стати ключовою у потенційних протистояннях з Китаєм, який розвиває багатофункціональні торгові судна, здатні виконувати військові завдання.
- Китайський торговий флот — найбільший у світі за тоннажем; його судна можуть стати ціллю США за межами нейтральних морських зон.
- Іран може використовувати терміни «приз» і «вилучення», ускладнюючи інформаційну кампанію США.
- Схожі правові кроки можуть надати Пекіну підставу для застосування аналогічних законів проти США у майбутньому конфлікті.
13 квітня США оголосили про морську блокаду Ормузької протоки у відповідь на іранські обмеження судноплавства. Після цього президент Дональд Трамп розширив правила вогню по суднах, що займаються мінуванням, і виключив можливість обмежених ударів по Ірану. Підготовка союзників, зокрема перебування німецьких спеціалізованих кораблів у регіоні та потенційна участь Туреччини у розмінуванні, підкреслює глобальний масштаб операції.
