Головне: Історичний шанс 1991 року
Іван Заєць, один із засновників «Незалежності», розповідає про підготовку Акту про незалежність, роль Леоніда Кравчука і Івана Плюща, а також про кульмінаційні миті в Верховній Раді 24 серпня 1991 р.
Детально: Події, стратегії, спогади
Серпень 1991 р. став переломним етапом для українського парламенту. Після московського путчу ДКНС 19 серпня політична сцена розчепилась, і опозиція змогла зайняти ініціативу. Заєць зазначив, що в цей момент «відчинилося вікно історичних можливостей», і головне – не втратити його.
За його словами, Леонід Кравчук вів засідання 24 серпня як «політик‑вітрильник», вміло відчуваючи зміну вітрів. Однак справжньою рушійною силою був Іван Плющ, який під час ухвалення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 р. вже демонстрував рішучість, швидко скликаючи голосування за ключовий розділ про самовизначення.
У залі Верховної Ради комуністи намагалися затягнути процес, пропонуючи спочатку розглядати постанії про економічну самостійність. Тоді депутат Василь Червоній запропонував чітку схему: спочатку проголосити Акт про незалежність, підняти синьо‑жовтий прапор, а вже потім розглядати інші питання. Заєць підкреслив, що ця позиція отримала підтримку Плюща, який заявив:
«Якщо ми не проголосуємо незалежність, то для чого нам взагалі ці постанови?»
Після цього Плющ активно просував декомунізацію органів влади, що пізніше коштувало йому значної частини голосів у виборах голови Верховної Ради. Заєць зазначив, що радянське керівництво, зокрема Горбачов і Єльцин, вважали себе імперцями, лише змінюючи методи правління.
Щодо ядерного арсеналу, Заєць пам’ятає, як Кравчук, розмірковуючи над можливістю залишити ядерну зброю в Україні, запитав:
«А що, хіба таке можливо – залишити її?»
Заєць вважає, що відсутність чіткого бачення державного суверенітету і радикальних дій проти Москви у 1991 р. була упущеною можливістю, проте «ми не змарнували свій історичний шанс». Його розповідь ілюструє, як стратегічна гнучкість і гумор, наприклад знаменитий вислів Плюща «Депутат Заєць, не стрибайте по залу!», допомагали зберігати конструктивний діалог у найнапруженіші миті.
