Антон Юрійович Геращенко — український політик, економіст і громадський діяч, колишній заступник міністра внутрішніх справ, народний депутат VIII скликання, ініціатор створення бази «Миротворець».
Народився в Харкові 1979 року, пройшов шлях від місцевого чиновника до впливової фігури в силовому блоці та медіапросторі, а станом на 2026 рік активно веде аналітичну та публічну діяльність у Telegram і YouTube.
Зміст
Біографія Антона Геращенка
Антон Юрійович Геращенко народився 10 лютого 1979 року в Харкові. Дитинство пройшло без батька — вихованням займалися мати Ерна Анатоліївна Геращенко та бабуся з дідусем. Батько родом з Ізюма. Родина жила в Харкові, де Антон здобув середню освіту.
З вересня 1985 по червень 1995 року він навчався в Академічній гімназії № 45 міста Харкова. Після школи вступив до Харківського державного економічного університету (нині Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця). У 2000 році отримав диплом за спеціальністю «економіка підприємства» з кваліфікацією економіста. Також згадується навчання в Християнському гуманітарно-економічному університеті в Одесі та магістратура з державного управління в Харківському регіональному інституті Національної академії державного управління при Президентові України.
Ще під час навчання, у липні 1999 — червні 2000 років, працював економістом із планування в управлінні координації використання ресурсів акціонерної енергокомпанії «Харківобленерго». Політичну активність розпочав рано: у 19 років вперше балотувався до місцевих рад, а депутатом Харківської міської ради став у 2002 році (депутатський мандат утримував до 2006-го).
Під час Помаранчевої революції 2004 року познайомився з Арсеном Аваковим і вступив до партії «Наша Україна». У березні 2005 року, коли Аваков очолив Харківську обласну держадміністрацію, Геращенка призначили головою Красноградської районної державної адміністрації. На цій посаді він працював до квітня 2010 року. Був головою Красноградської районної організації партії «Народний Союз „Наша Україна“».
Сім’я Антона Геращенка
Антон Геращенко одружений вдруге. Перша дружина — Вікторія Грецька-Миргородська (також уродженка Харкова). У шлюбі народився син Віктор (близько 2006 року). Пара розлучилася офіційно у 2014 році (фактично раніше). За словами колишньої дружини, спілкування з сином обмежене, проте аліменти сплачуються в повному обсязі.
Друга дружина — Олеся Олексіївна Геращенко (у дівоцтві Шамбур), родом з Маріуполя. Культурологиня, медіаторка, засновниця «Українського центру злагоди», яка проводить тренінги з управління конфліктами. У Олесі є син Антон від першого шлюбу (пасинок Антона Геращенка). У листопаді 2016 року в пари народилася донька Поліна.
Мати політика, Ерна Анатоліївна, займається підприємницькою діяльністю у сфері нерухомості.
Освіта Антона Геращенка
Середню освіту здобув у харківській Академічній гімназії № 45 (1985–1995). Вищу освіту — у Харківському економічному університеті (диплом економіста, 2000). Додатково навчався в Християнському гуманітарно-економічному університеті Одеси та здобув магістерський ступінь з державного управління. Ці знання згодом допомогли йому в управлінській і законотворчій роботі.
Перші кроки в кар’єрі Антона Геращенка
Після роботи в «Харківобленерго» Геращенко повністю перейшов у політику та державне управління. Депутатство в Харківській міськраді (2002–2006) і керівництво Красноградською райдержадміністрацією (2005–2010) стали важливим досвідом. Після зміни влади в 2010 році тимчасово відійшов від активної публічної діяльності, але з початком Революції гідності та російської агресії 2014 року повернувся.
У березні–листопаді 2014 року працював позаштатним радником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та членом колегії МВС. Саме в цей період він став одним з ініціаторів створення сайту «Миротворець» — відкритої бази даних осіб, причетних до сепаратизму, тероризму та підтримки «русского мира». Проєкт викликав значний резонанс і критику з боку міжнародних організацій, але українські спецслужби не виявили порушень законодавства.
На парламентських виборах 26 жовтня 2014 року обраний народним депутатом України VIII скликання від партії «Народний фронт» (№ 21 у списку). У Верховній Раді був секретарем Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, брав участь у роботі тимчасових слідчих комісій (зокрема щодо подій у Закарпатті та нападів на активістів). Автор і співавтор десятків законопроєктів, зокрема щодо відповідальності за ухилення від мобілізації, проплачені мітинги та обмеження символіки, пов’язаної з російською пропагандою.
У січні 2017 року СБУ запобігла замаху на його життя. За версією слідства, атаку організували представники «ЛНР» за вказівкою російських спецслужб. Мотивом називали антиросійську діяльність і роботу «Миротворця». У 2018 році суд у Москві заочно заарештував Геращенка, звинувативши у «закликах до терористичної діяльності».
25 вересня 2019 року призначений заступником міністра внутрішніх справ України. Відповідав за законодавче забезпечення роботи МВС, взаємодію з парламентом, громадською радою та медіа. На посаді перебував до 4 серпня 2021 року. Після відставки Арсена Авакова 28 серпня 2021 року став радником нового міністра Дениса Монастирського.
Скандали Антона Геращенка
Найбільш резонансним і тривалим скандалом, пов’язаним з ім’ям Антона Геращенка, залишається діяльність сайту «Миротворець», який він ініціював у 2014 році. База публікувала персональні дані осіб, яких адміністрація ресурсу вважала сепаратистами, терористами чи прихильниками «русского мира». Критика надходила від Управління Верховного комісара ООН з прав людини, представництва ОБСЄ з питань свободи ЗМІ та українського омбудсмена. Особливо гостро реагували на публікацію адрес і контактів журналістів, які працювали на окупованих територіях або відвідували Крим. У ЗМІ лунали звинувачення, що саме після появи даних на «Миротворці» були вбиті Олесь Бузина та Олег Калашников (2015). Сам Геращенко неодноразово заявляв, що проєкт не закриють за жодних обставин, а СБУ порушень українського законодавства в його роботі не виявила.
У жовтні 2015 року Слідчий комітет Росії відкрив проти Геращенка кримінальну справу за статтею про публічні заклики до терористичної діяльності. Приводом став пост у соцмережах, у якому він закликав передавати до «Миротворця» відомості про російських військових у Сирії, щоб «терористи та їхні побратими в Росії змогли помститися за канонами шаріату». У 2018 році Басманний суд Москви заочно заарештував його за цією справою.
У січні 2017 року СБУ запобігла замаху на життя Геращенка. За версією спецслужби, атаку готували представники «ЛНР» за завданням російського Генштабу. Геращенко публічно пов’язував цей епізод із діяльністю «Миротворця» та своєю антиросійською позицією. Російська пропаганда, навпаки, називала історію інсценованою.
Окремий резонанс мали звинувачення в незаконному збагаченні. У 2018 році за рішенням суду НАБУ відкрило кримінальне провадження після розслідування Bihus.info. Журналісти стверджували, що елітну квартиру в Києві (близько 200 м²) та автомобілі Геращенка фактично оплачував тесть, чиї офіційні доходи цього не дозволяли. У січні 2019 року справу закрили через відсутність достатніх доказів.
У 2016 році тележурналіст Костянтин Стогній подав позов про захист честі та гідності, звинувативши Геращенка в поширенні неправдивої інформації про те, що Стогній був прессекретарем Віталія Захарченка. Також у публічному просторі згадувалися епізоди з «кнопкодавством» у парламенті, жорсткими заявами на адресу політичних опонентів (зокрема Петра Порошенка) та конфліктами в соцмережах.
Під час повномасштабної війни Геращенко кілька разів потрапляв під критику за поширення неперевіреної інформації у своєму Telegram-каналі. Зокрема, у 2024 році він опублікував пост із фейковим відео, пов’язаним із 3-ю окремою штурмовою бригадою, після чого швидко видалив його. Wikipedia та окремі медіа фіксували випадки недостовірних повідомлень у його каналі.
Загалом публічний образ Геращенка формувався на контрасті: для частини суспільства він залишався жорстким захисником національної безпеки, для критиків — фігурою, пов’язаною з доксинг-практиками, гучними заявами та епізодами з корупційними розслідуваннями, які так і не завершилися обвинувальними вироками.
Чим відомий Антон Геращенко. Останні новини про нього
Антон Геращенко найбільш відомий як публічний спікер силового блоку, ініціатор «Миротворця» та активний коментатор подій російсько-української війни. У 2014–2021 роках часто з’являвся в ефірах, коментував безпекові питання, реформи МВС і хід бойових дій. Під час повномасштабного вторгнення 2022 року активно висвітлював події у своєму Telegram-каналі «Правда Геращенко» та на YouTube-каналі, де публікував аналітику, перехоплення розмов окупантів і новини з фронту. Канал на YouTube має сотні тисяч підписників.
Станом на 2025–2026 роки Геращенко значно зменшив присутність у традиційних медіа та Facebook (останні активні пости датуються початком 2025 року). Водночас продовжує вести Telegram-канал «Правда Геращенко», де ділиться новинами та коментарями. Залишається активним у X (Twitter) і на YouTube. Є співзасновником аналітичного центру «Український інститут майбутнього» і працює в Київській школі державного управління імені Сергія Нижнього, де займається питаннями реформування правоохоронної та судової систем, а також інформаційної безпеки.
У російському інформаційному просторі його ім’я залишається об’єктом пропагандистських атак. В Україні він асоціюється з епохою Авакова в МВС, жорсткою антиросійською позицією та роботою над відкритими базами даних. У 2026 році, коли йому виповнилося 47 років, Геращенко більше зосереджений на аналітиці, освіті та публічній комунікації, ніж на офіційних посадах.
