Олег Кіпер — колишній прокурор часів Януковича, люстрований, а згодом через суд повернутий у систему, який у 2023 році очолив Одеську обласну військову адміністрацію.
Його ім’я регулярно з’являється в розслідуваннях про зернові схеми, розкішний спосіб життя, сумнівні активи родини та зв’язки з фігурантами гучних антикорупційних справ. За три роки на посаді голови Одеської ОВА чиновник став одним із найбільш суперечливих регіональних керівників воєнного часу.
Зміст
Біографія Олега Кіпера
Олег Олександрович Кіпер народився 1 травня 1980 року в селі Тимкове Кодимського (нині Подільського) району Одеської області. Виходець із провінційного села, він рано обрав прокурорську стежку. Ще студентом, у 2001 році, влаштувався слідчим Котовської міжрайонної прокуратури. Далі кар’єра стрімко пішла вгору: прокуратура Одеської області, Генеральна прокуратура, керівні посади в Івано-Франківській області.
За часів Віктора Януковича Кіпер став заступником начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури — посаду йому забезпечив тодішній генпрокурор Віктор Пшонка. Після Революції Гідності, у жовтні 2014 року, його люстрували з забороною обіймати державні посади до 2024 року. Проте вже у 2019-му Окружний адміністративний суд Києва (той самий, що пізніше фігурував у багатьох гучних рішеннях) скасував люстрацію, поновив Кіпера на посаді і зобов’язав виплатити йому понад 800 тисяч гривень. Цей епізод став показовим: люстрований прокурор часів Януковича через суд повернувся в систему і швидко зробив нову кар’єру.
У 2020 році за генпрокурора Ірини Венедіктової Кіпер спочатку став заступником, а потім — керівником Київської міської прокуратури. До призначення в Одесу був позаштатним радником Андрія Єрмака. 30 травня 2023 року президент Зеленський призначив його головою Одеської ОВА. З того часу регіон, через який проходить левова частка українського агроекспорту, опинився під його контролем.
Сім’я Олега Кіпера
Одружений з Іриною Кіпер (у дівоцтві Коцарь), уродженкою російського Білгорода. До 2022–2023 років вона мала російське громадянство і, за даними журналістів, продовжувала фігурувати в російських реєстрах навіть після початку повномасштабної війни. Подружжя має доньку Мілану.
Саме на дружину записана значна частина сімейного майна: квартири в Києві (зокрема в елітному ЖК Central Park), об’єкти в Одесі, база відпочинку та нерухомість у Карпатах (Яремче/Буковель).
Журналісти неодноразово звертали увагу на стрімке зростання статків сім’ї: від скромних доходів на початку 2010-х до мільйонних активів, елітних годинників (Rolex, Audemars Piguet, Patek Philippe) та коштовностей. Ірина Кіпер також фігурує як співвласниця бізнесу разом із дружиною колишнього заступника генпрокурора Сергія Кізя.
Освіта Олега Кіпера
Закінчив Одеську національну юридичну академію у 2002 році за спеціальністю «Правознавство». У 2017-му захистив кандидатську дисертацію. У 2018 році отримав другу вищу освіту — «Публічне управління та адміністрування». Має звання заслуженого юриста України (2021). Саме на студентські роки суд пізніше «накинув» додатковий стаж, щоб Кіпер зміг оформити прокурорську пенсію у відносно молодому віці.
Перші кроки в кар’єрі Олега Кіпера
Початок — слідчий у районній прокуратурі Одещини. Далі — швидке просування в обласній і Генеральній прокуратурі. Пік дореволюційної кар’єри — заступник начальника Головного слідчого управління ГПУ за Пшонки. Після люстрації — адвокатська практика. Повернення через суд у 2019-му, стрімкий злет до керівника Київської міської прокуратури у 2020-му і, нарешті, посада голови Одеської ОВА у 2023-му. Паралельно Кіпер через суд домігся перерахунку стажу і призначення пенсії за вислугу років, хоча на той момент йому було трохи більше сорока.
Скандали Олега Кіпера
Кар’єра Олега Кіпера супроводжується постійними скандалами і журналістськими розслідуваннями.
У 2022 році, уже будучи керівником Київської міської прокуратури, він потрапив під хвилю критики через відпустку за кордоном під час воєнного стану. Виїхав з України наприкінці грудня 2022-го і повернувся на початку січня 2023-го. Пізніше зізнався, що це була вже друга поїздка за кордон після 24 лютого 2022 року (перша — «на лікування» до Австрії).
У 2023 році Кіпер фігурував у справах, пов’язаних із захопленням нерухомості в київському ЖК «Патріарх Холл».
Найгучнішим стало розслідування hromadske у травні 2024 року. Журналісти назвали Кіпера людиною, яка фактично встановила «ручний контроль» над експортом зерна через порти Одещини. За їхніми даними, через регіон проходило близько 85 % усього агроекспорту країни, а голова ОВА запровадив окремі митні правила, відмінні від загальноукраїнських. У матеріалах згадувалися компанії з ознаками фіктивності, які вивезли сотні тисяч тонн зерна на десятки й сотні мільйонів доларів.
Восени 2024 року «Схеми» розповіли, як активи російського бізнесу на близько мільярд гривень, незважаючи на санкції, опинилися у власності осіб, яких пов’язують із оточенням Кіпера. Сам чиновник зв’язок заперечував.
Окрему хвилю критики викликав спосіб життя: журналісти писали про костюми вартістю до кількох тисяч євро при офіційній зарплаті голови ОВА в межах 70–80 тисяч гривень на місяць, а також про елітну нерухомість і бізнес дружини.
У грудні 2025 року Пересипський районний суд Одеси зобов’язав СБУ відкрити кримінальне провадження за заявою про можливі зловживання, схеми з бюджетними коштами, публічними закупівлями та виведенням майна з-під санкцій.
Найновіший епізод — вересень 2026 року. У рамках операції НАБУ і САП «Карфаген» (справа про «кришування» шахрайських кол-центрів) слідчі провели обшуки, зокрема за місцем проживання Кіпера в Києві та Одесі. У нього вилучили телефон. Самого посадовця відпустили. Справу безпосередньо пов’язують із Сергієм Кропивою («Канцлер» на плівках НАБУ), який раніше працював заступником Кіпера в Одеській ОВА і відповідав за цифровізацію. Паралельно з відкритого доступу зникли декларації Кіпера за кілька останніх років.
Чим відомий Олег Кіпер. Останні новини про нього
Олег Кіпер увійшов в історію як люстрований прокурор часів Януковича, який через суд повернувся у владу, очолив столичну прокуратуру, а потім — стратегічно важливий регіон під час війни. Його ім’я стало синонімом низки гучних розслідувань: від «зернового контролю» на Одещині до елітного способу життя родини і зв’язків із фігурантами антикорупційних справ.
Станом на вересень 2026 року він залишається головою Одеської ОВА. Після обшуків у справі «Карфаген» і вилучення телефону посадовець продовжує виконувати обов’язки, хоча навколо його постаті знову загострилася увага антикорупційних органів, журналістів і суспільства.
