За офіційними звітами про банкрутство та боргами стоїть реальна боротьба «смотрящих», які перетворили стратегічне підприємство на інструмент власного збагачення, ігноруючи державні інтереси та енергетичну безпеку.
Ключові фігуранти та їхній вплив
Головним бенефіціаром та «куратором», чиє ім’я найчастіше пов’язують із занепадом фабрики останніми роками, є Віталій Кропачов. Його часто називають наступником схем часів Януковича, який зміг монополізувати вплив на вугільну галузь за часів попередньої влади.
- Механізм контролю: Через підконтрольні структури та лояльний менеджмент на ЦЗФ, Кропачов створив умови, за яких державне вугілля збагачувалося на приватній фабриці за завищеними тарифами, тоді як прибутки вимивалися на офшорні або посередницькі компанії.
- Конфлікт інтересів: Коли вплив Кропачова почав слабшати під тиском нових груп інтересів, фабрика стала заручником «війни кураторів». Замість інвестицій у модернізацію, ресурс підприємства використовувався як розмінна монета в політичних торгах.
Нові обличчя та старі схеми
Журналісти-розслідувачі вказують на появу нових фігур, які намагаються перехопити контроль над потоками «Львіввугілля». Серед них згадуються прізвища, афілійовані з нинішніми енергетичними чиновниками та бізнес-групами, що мають зв’язки у вищих ешелонах влади.
Роль «смотрящих» у банкрутстві:
- Призначення «ручних» директорів: Керівництво фабрики змінювалося не за професійними ознаками, а за принципом відданості конкретному клану.
- Штучні борги: Фабрику навмисно заганяли в борги перед енергопостачальниками, щоб згодом викупити її за безцінь через процедуру ліквідації.
- Вимивання обігових коштів: Гроші, які держава виділяла на збагачення вугілля, не доходили до реальних зарплат чи ремонту обладнання, розчиняючись у ланцюжку фірм-прокладок.
Чому держава безсила?
Попри те, що 37,5% акцій фабрики належать державі (в особі ФДМУ), реальний контроль залишається в руках міноритарних власників, пов’язаних із колишніми та нинішніми «кураторами».
- Юридичний тупик: Спроби Міністерства енергетики втрутитися блокуються судовими позовами від підставних компаній.
- Відсутність волі: Правоохоронні органи роками ігнорують заяви профспілок про розкрадання майна, що дає «смотрящим» відчуття повної безкарності.
Наслідки «кураторства»
Сьогоднішній стан Червоноградської ЦЗФ — це результат роботи не ринкових факторів, а конкретних прізвищ. Зупинка фабрики через борги за електрику — це лише фінальний акорд у багаторічній схемі «витискання» ресурсів з активу.
Для регіону це означає не просто втрату робочих місць, а фактичну ліквідацію вугільного басейну Галичини, оскільки без збагачення реалізація місцевого вугілля стає економічно неможливою. Поки «смотрящі» ділять залишки майна, шахтарі залишаються без зарплат, а країна — без власного енергоресурсу.
