Головне: Реабілітація та нове батьківство
Ветеран‑пілот Андрій Щербенко після ампутації правої руки пройшов курс підготовки в одеському центрі Superhumans, де навчився доглядати за малюком з протезом. Після знайомства з Тамарою, що стала його дружиною, він планує стати батьком дочки.
Детально: Навчання, протез і сімейне майбутнє
Андрій Щербенко вступив до армії у лютому 2022 року, спочатку служив у піхоті, а потім – як пілот FPV‑дронів. 20 січня 2025 року під час боїв у Донецькій області його поранив вибух, що призвело до ампутації правої руки, десяти днів у комі та шістнадцяти хірургічних втручань. Попри травму, він вирішив продовжувати жити.
«Жити, хочеться просто жити. І, в принципі, до сьогоднішнього дня воно так і не змінилося».
Після виписування з лікарні Андрій навчився користуватися протезом і почав шукати нові можливості. В інтернеті він познайомився з Тамарою, яка спочатку була стурбована його станом, проте після особистої зустрічі зрозуміла, що його сила характеру важливіша за фізичну недосконалість.
«Це було кохання з першого погляду, тому що це було очі в очі. Я вже і не бачила, що там немає руки. Я не бачила ні того, ні стоми. Я розуміла, що все ми зможемо, все я зможу і все».
У жовтні 2026 року пара переїхала в Одесу, де в реабілітаційному центрі Superhumans їй було запропоновано спеціальну програму для батьків‑ветеранів. Ерготерапевт Анна Апонова пояснила підхід до навчання:
«Я запропонувала, Андрій спочатку: „Та ні, це нереально, такого бути не може“, а дружина збоку — „Так, так!“… Ерготерапія — це завжди повернення до участі. Участь — це також батьківство, батько».
Протягом кількох тижнів Андрій навчився переодягати немовля, змінювати підгузки, прасувати одяг і готувати візочок для прогулянок. Підтримка Тамари була вирішальною: вона підказувала, коли протез потребував корекції, і раділа кожному успіху.
«Я вважаю, що багато чоловіків із двома руками такого не роблять, те, що він робить з однією, за допомогою протезу».
Сьогодні сім’я живе разом з їхнім сином, а очікування дочки додає нових планів. Андрій підкреслює, що протез – це інструмент, який дозволяє йому виконувати обов’язки батька.
«Кохання — воно надихнуло, і з’явилися крила».
Навчання в Superhumans доводить, що сучасна реабілітація та підтримка близьких можуть перетворити травму у нову можливість для батьківства і особистого розвитку.
