Андрій Данілєвський — 29-річний ветеран російсько-української війни з Київщини, доброволець, який після важкого поранення на Лиманському напрямку та ампутації руки створив разом із дружиною Оленою сімейне крафтове виробництво натуральних копченостей «Копчена свинка».
Чоловік пройшов шлях від фронту через тривале лікування, бюрократичні перепони з виплатами та протезуванням до пішого походу 370 км до Одеси й запуску власної справи, що сьогодні випускає до 300 кг продукції на місяць.
Зміст
Біографія Андрія Данілєвського
Андрій Данілєвський народився близько 1997 року і все свідоме життя пов’язаний із Київщиною, зокрема з Володаркою. До повномасштабного вторгнення він встиг спробувати себе в кількох сферах: працював кухарем, займався підприємництвом, будівництвом і торгівлею. Ці практичні навички згодом стали основою для сімейного бізнесу.
Після 24 лютого 2022 року Андрій вирішив піти добровольцем. Спочатку його не взяли через стан здоров’я — він вважався непридатним. Чоловікові довелося перенести кілька операцій, після чого в серпні 2022-го він успішно пройшов відбір і вирушив на 45-денне навчання до Великої Британії. Повернувшись, продовжив підготовку вже в Україні. У січні 2023 року потрапив на фронт.
Через місяць служби на Лиманському напрямку, у Серебрянському лісі, отримав важке поранення. Осколки потрапили в праву руку та ліву ногу, ще один — у бронежилет, відламавши два ребра від хребта та пробивши легені. Додалися закриті травми легень і сильна контузія. Після тривалого лікування та кількох операцій нейрохірурги спробували відновити пошкоджені нерви та встановили металеву конструкцію на руці. Вона не прижилася. Консиліум лікарів запропонував ампутацію — і Андрій погодився. Рішення далося відносно легко: морально він був готовий. Після операції відчуття стало значно легшим.
Станом на 2025–2026 роки Андрій живе з тяговим протезом. Конструкція не найсучасніша, тому чоловік мріє про біонічний протез — більш функціональний і вологостійкий. Паралельно залишаються проблеми з травмованим коліном. Через відсутність руки працевлаштуватися офіційно майже неможливо: роботодавці, дізнавшись про ампутацію, часто відповідають «ой, вибачте…». Державні виплати по інвалідності довго не оформлювалися — документи подані, але місяцями не було жодної фінансової підтримки. Усі заощадження з’їлися, частину майна довелося продати.
Повернувшись до цивільного життя, Андрій разом із дружиною почав займатися м’ясом. Спочатку вирощували свиней і продавали свіже м’ясо, возили його до Києва. Наприкінці 2024 року з’явилася ідея переробляти сировину. У грудні того ж року вперше закоптили м’ясо для себе — смак сподобався. Так народилася «Копчена свинка». Перша спроба виявилася короткою: народилася дитина, сім’ї забракло коштів, виробництво довелося зупинити.
Улітку 2025 року Андрій вирішив діяти радикально. 22 липня він вирушив пішки з Володарки до Одеси — маршрут близько 370 кілометрів. Мета — привернути увагу до проблем ветеранів із виплатами та зібрати кошти на відновлення ковбасного цеху. У відеозверненні на Facebook чоловік чесно сказав: «У нас зараз складні часи, ми не працюємо. Я вирішив іти пішки до Одеси. Скільки це триватиме — не знаю, адже є проблеми з коліном і немає руки, але буде цікаво». Попри фізичні обмеження, він подолав шлях приблизно за тиждень. Під час походу вів прямі ефіри або короткі відео в соцмережах. Люди підтримали — вдалося зібрати близько 30 тисяч гривень, які стали стартовим капіталом для повторного запуску.
Сім’я Андрія Данілєвського
Андрій одружений з Оленою Данілєвською. Подружжя разом веде «Копчену свинку». Олена активно залучена до всіх процесів: від підготовки продукції до ведення соціальних мереж (Instagram, TikTok, Facebook, Telegram). Саме вона наразі веде SMM, хоча родина планує найняти окремого спеціаліста. У сім’ї є дитина, народження якої збіглося з першою спробою запуску виробництва і стало однією з причин тимчасової зупинки.
Родина свідомо робить продукцію натуральною — без хімії, лише з натуральними спеціями, бо знає, що даватиме її власній дитині. Життя тісно пов’язане з Володаркою: тут і виробництво, і продаж на місцевому базарі, і прийом клієнтів додому.
Освіта Андрія Данілєвського
Публічної інформації про формальну вищу освіту майже немає. Андрій здобував досвід практичним шляхом — через роботу кухарем, будівництво, торгівлю та підприємництво. Ці навички виявилися вирішальними після повернення з фронту: розуміння смаку, технологій, логістики, роботи з людьми та вміння адаптуватися до обмежень здоров’я.
Перші кроки в кар’єрі Андрія Данілєвського
До війни Андрій уже мав досвід у кулінарії, підприємництві, будівництві та торгівлі. Після демобілізації ці знання стали фундаментом. Спочатку родина займалася вирощуванням свиней і продажем свіжого м’яса. Згодом перейшли до переробки. Наприкінці 2024-го з’явилася ідея копчення. Перша партія — експериментальна, для себе. Смак виявився вдалим.
Перша офіційна спроба зіткнулася з фінансовими труднощами після народження дитини. Виробництво згорнули. Повторний старт став можливим завдяки пішому походу 2025 року та зібраним 30 тисячам гривень. Родина підготувала документи, пройшла сертифікацію, зареєструвала крафтове виробництво. Облаштували окреме приміщення, зробили ремонт, докупили обладнання (фаршемішалку, м’ясорубку). Частина техніки залишилася від першої спроби.
Важливе рішення — відмова від м’яса власного забою. Для легального продажу сировину почали купувати на м’ясокомбінаті. Використовують якісні шматки без жил і зайвої шкіри. Натуральні спеції, відсутність хімії — принципова позиція.
Собівартість починається з м’яса (близько 240–250 грн/кг) плюс спеції, оболонка, електроенергія. Націнка 30–35 %. Під час приготування частина ваги втрачається (з 1 кг балика залишається близько 750 г). Процес тривалий: шприцювання маринадом, 12 годин у холодильнику, потім коптильня (обсихання, копчення, 6–7 годин парою). Для товстіших шматків — ще довше. Від свіжого м’яса до готового продукту може минати доба.
Асортимент: варено-копчені свинячі та курячі ковбаси, балик, підчеревина, шия, вирізка, ошийок, шинка, домашня ковбаса, ребра, тушонка (фасують по 0,5 кг). Ціни тримають доступними, іноді навіть знижують на тушонку.
Чим відомий Андрій Данілєвський. Останні новини про нього
Андрій Данілєвський відомий як ветеран, який після ампутації руки та тривалих бюрократичних проблем не здався, а створив сімейне виробництво натуральних копченостей. Особливо резонансним став піший похід 370 км з Володарки до Одеси в липні 2025 року. Чоловік відкрито говорив у Facebook і відеозверненнях про відсутність виплат, відмови роботодавців через протез і бажання просто чесно працювати власними руками.
Станом на жовтень 2026 року «Копчена свинка» працює. Виробництво 250–300 кг на місяць (без тушонок), в окремі тижні — до 90 кг. Основні канали — інтернет-замовлення, місцевий базар (вівторок і п’ятниця), соціальні мережі. Родина замовляє рекламу в блогерів, веде Instagram, TikTok, Facebook і Telegram. Постійні клієнти вже є: хтось замовляє онлайн, хтось приїжджає додому чи купує на базарі. Також надають послугу копчення клієнтської сировини за 100 грн/кг. Виробництво прив’язують до попиту, щоб продукція не залежувалася.
Андрій і Олена свідомо не женуться за максимальним прибутком. «Нажитися — остання справа», — каже підприємець. Обсяги поки невеликі, і він хоче їх збільшувати. Історія родини стала одним із прикладів ветеранського бізнесу, про який написала «Економічна правда» у жовтні 2026 року.
У соцмережах Андрій продовжує залишатися відкритим: документував похід, розповідав про проблеми з виплатами та протезом, ділився планами. Дружина веде сторінки бізнесу, показує продукцію та приймає замовлення. Це не гучний медійний бренд, а реальна сімейна справа людини, яка після фронту просто хоче працювати чесно і власноруч.
