Головне: Ранній початок енергетичних ударів
Аналітики ISW стверджують, що у 2026 році Росія розпочала масштабну осінньо‑зимову кампанію проти української енергетичної інфраструктури раніше традиційного сезону, аби скористатися часом, коли протиракетна та протидронова оборона ще не досягла оптимальної ефективності, і підготувати інформаційну підставу для подальших дій.
Детально: Причини, хід та наслідки
Згідно зі звітом Інституту вивчення війни (ISW) за 4 жовтня, російські військові вже у кінці вересня 2026 року здійснили найбільший з початку конфлікту комбінований удар по енергетичним об’єктам України. У нападі брали участь майже 190 безпілотних апаратів і балістичних ракет, основна мета – електростанції в Київській області, зокрема Трипільська ТЕС, а також підстанції та акумуляційні парки в центрі країни.
Ключові фактори, які, за оцінками ISW, спонукають Кремль до такого кроку:
- Тимчасовий простір – до повного впровадження нових систем ППО та протидронових засобів Україна ще не змогла забезпечити достатній захист.
- Інформаційна легітимізація – російське керівництво формує передвісник майбутніх атак як реакцію на «уявні» українські удари по цивільних об’єктах у РФ.
- Стратегічний тиск – руйнування енергетики у зимовий період ускладнює життєдіяльність населення та створює додатковий політичний важіль.
У результаті атак Укренерго оголосило про введення графіків аварійного відключення електропостачання, а Міністерство енергетики України повідомило про пошкодження кількох ГЕС і підстанцій. За даними ISW, це ознака переходу від спорадичних ударів до системної стратегії, спрямованої на повне від’єднання української електромережі від зовнішніх джерел енергії до початку опалювального сезону 2026–2027 років.
Аналітики вважають, що успіхи української оборони на полі бою у 2026 році змусили Путіна переглянути «теорію перемоги», переключивши фокус з наземного наступу на довготривалі далекобійні удари. Це підвищує ризик того, що зима 2026‑2027 стане найважчою за весь період повномасштабної війни, оскільки інтенсивність атак зростає, а цільовими об’єктами стають не лише електростанції, а й інші критичні інфраструктурні вузли, зокрема промислові регіони сходу.
