Один необережний крок на міні — і доля людини вирішується за лічені секунди. Саме така історія сталася з бійцем полку «Скеля» і стала черговим свідченням того, що на фронті хвилини важать більше, ніж будь-що інше.
Під час руху групи боєць ішов попереду побратима на відстані 5–7 метрів, коли наступив на міну. Вибух виявився настільки потужним, що підкинув його у повітря на понад два метри. Після падіння, перебуваючи в шоці, він встиг вимовити лише кілька слів: «Сука, як так?».
Поранення були критичними: праву ногу відірвало вище коліна, ліва зовні виглядала цілою, але зсередини була серйозно пошкоджена — почалася масивна кровотеча.
Побратим відреагував миттєво. Без жодного зволікання він наклав турнікети на обидві ноги, витягнув пораненого та викликав евакуаційний квадроцикл із причепом.
Дорога до госпіталю зайняла близько години — під постійною загрозою атак ворожих дронів. У причепі поруч із важкопораненим їхав боєць, який весь шлях тримав крапельницю. Ще один військовий сидів позаду на квадроциклі й невідривно стежив за небом — щоб у разі появи російського безпілотника встигнути його збити.
У полку наголошують: саме миттєва реакція та грамотне застосування турнікетів врятували бійцю життя. Тактична медицина на передовій нерідко вирішує долю людини в перші хвилини після поранення.
Незважаючи на тяжкі травми, військовий вижив і повернувся до повноцінного життя. Турнікети, що зупинили кровотечу того дня, він зберігає досі — як найдорожчу річ.
«І недавно ця людина одружилась».
Ця історія — не лише про війну й поранення. Це про бойове братерство, злагоджені дії під вогнем, силу волі та другий шанс на життя.
