Головне: Похорон Младича викликав конфлікт з ЄС
У серпні 2026 року в Белграді відбувся похорон колишнього командувача боснійських сербів Ратко Младича, що призвів до різкої реакції європейських інституцій та ускладнив процес євроінтеграції Сербії.
Детально: Події, реакція ЄС та перспективи
Тіло 84‑річного Ратко Младича, який помер у в’язниці в Гаазі, було розміщено в церкві Святого Луки, а навколо труни — військовий кашкет, шабля та нагороди. Після церковної служби його поховали з трирядним залпом, що ознакою військових почестей. На урочистості присутні були кілька сербських міністрів, син президента Александара Вучича та посол Росії; президент залишився за межами події.
Похорон спровокував негайну реакцію з боку Європейського Союзу. Єврокомісарка з розширення Марта Кос скасувала запланований візит до Сербії, назвавши «прославляння Младича несумісним із європейськими цінностями». Представники ЄС підкреслили, що в країнах‑кандидатах не може мати місця героїзація осіб, визнаних винними у геноциді та злочинах проти людяності.
«Це було б все одно, що вони самі закривають двері перед Європейським Союзом», – сказав прем’єр‑мінстр Хорватії Андрій Пленкович.
Комісар Ради Європи з прав людини Майкл О’Флаерті засудив публічне прославляння Младича і закликав владні структури «боротися проти героїзації засуджених воєнних злочинців».
- Младич був засуджений Міжнародним трибуналом у Гаазі до довічного ув’язнення за геноцид у Сребрениці, злочини проти людяності та воєнні злочини.
- Його роль у тривалій облозі Сараєва (1460 днів) і в масовому вбивстві близько 8 тисяч боснійських мусульман залишає глибокі рани в колективній пам’яті регіону.
- Поховання підсилює напруженість у процесі переговорів Сербії про членство в ЄС, який з 2014 року практично застиг.
Незважаючи на те, що офіційно церемонія не вважається державним похороном, її масштаб і присутність представників силових структур створили враження державної події, що підвищило дипломатичний тиск на Белград. Українські миротворці, які під час війни в Боснії допомогли врятувати 10 тисяч цивільних, залишаються прикладом протилежної політики, орієнтованої на захист цивільного населення.
