Олексій Гончаренко — одеський політик-перебіжчик, колишній член Партії регіонів, який після Майдану стрімко перефарбувався, став одним із найпомітніших ютуб-блогерів України з аудиторією понад 1,4 мільйона підписників і постійним генератором скандалів.
У жовтні 2026 року його заяви про необхідність домовленостей з Росією, нейтралітет і поступки в питаннях мови та церкви призвели до виключення з фракції «Європейська солідарність» і внесення до бази «Миротворець» як «професійного провокатора». Син екс-мера Одеси з кримінальним шлейфом, лікар-педіатр за дипломом, який обрав політику, хайп і мережу «Гончаренко-центрів» замість медицини.
Зміст
- Біографія Олексія Гончаренка
- Сім’я Олексія Гончаренка
- Освіта Олексія Гончаренка
- Перші кроки в кар’єрі та політичний шлях
- Активність у соцмережах і блогерство
- Скандали Олексія Гончаренка
- Чим відомий Олексій Гончаренко. Останні новини 2026 року
Біографія Олексія Гончаренка
Олексій Олексійович Гончаренко народився 16 вересня 1980 року в Одесі. Батьки розлучилися, коли хлопцеві було три роки, і він узяв прізвище матері. Дитинство і юність пройшли в типовому портовому середовищі Одеси: спочатку школа №62, потім №35, а середню освіту він завершив у гімназії №2. Уже в 14 років підробляв викладачем англійської в дитячому садку на Французькому бульварі.
Після школи обрав медицину. У 1996 році, ставши дипломантом олімпіади з біології, вступив до Одеського державного (нині національного) медичного університету на спеціальність «педіатрія» за державною формою навчання. Закінчив з відзнакою у 2002 році. Паралельно з навчанням у 1999–2001 роках працював фельдшером/лікарем на Одеській станції швидкої медичної допомоги. Однак медична практика його практично не зацікавила — майже одразу після отримання диплома він пішов у політику та громадську діяльність.
У студентські роки вже активно долучався до політичних структур: спочатку молодіжне крило Партії зелених України, згодом опинився в орбіті Партії регіонів. Саме цей ранній етап став фундаментом для подальших звинувачень в опортунізмі та «перевзуванні».
Сім’я Олексія Гончаренка
Батько — Олексій Костусєв, колишній міський голова Одеси (2010–2013), член Партії регіонів, доктор економічних наук. Саме батьківські зв’язки багато хто вважає головним фактором швидкого політичного старту сина. Костусєв фігурував у низці гучних справ, пов’язаних із приватизацією та розкраданнями, зокрема щодо Одеського аеропорту. У 2025 році його засудили у справі про масштабні махінації з державною власністю на мільярди гривень (за різними даними — реальний або умовний термін).
Мати — Марина Федорівна Гончаренко, працювала в Одеському морському порту, згодом викладала в школі №62 та Приморському ліцеї.
Одружений з Ольгою Гончаренко (знайомство ще з часів медуніверситету). Має двох синів — Олексія (2006 р.н.) та Кирила. У 2025 році навколо старшого сина виник публічний скандал через його навчання за кордоном під час повномасштабної війни, коли для більшості українців виїзд був обмежений. Критики активно використовували цю тему як приклад подвійних стандартів еліти.
Освіта Олексія Гончаренка
Основна освіта — медична. Одеський національний медичний університет, спеціальність «педіатрія», диплом з відзнакою (2002).
Друга вища — російська. У 2002–2005 роках навчався в Академії народного господарства при Уряді Російської Федерації (Москва) за спеціальністю «фінанси і кредит» / «економіка та фінансовий менеджмент». Цей факт критики неодноразово згадували як доказ ранніх проросійських симпатій і зв’язків.
У 2006 році пройшов стажування за програмою Фонду Джона Сміта у Великій Британії (Парламент, місцеве самоврядування Лутона, Національна асамблея Уельсу).
Медичну практику майже не вів. Освіта стала радше формальним фундаментом для політичної кар’єри.
Перші кроки в кар’єрі та політичний шлях
Після медицини Гончаренко швидко увійшов у політику. У 2001–2002 роках очолював молодіжну організацію Одеського обласного відділення Партії зелених. Працював помічником-консультантом народного депутата в апараті Верховної Ради.
У 2006 році став депутатом Одеської міської ради. У 2010–2014 роках — депутат Одеської обласної ради, заступник голови. 14 серпня 2014 року обраний головою Одеської обласної ради (перебував на посаді до листопада того ж року).
У 2014 році, після Євромайдану, вийшов з Партії регіонів і пішов на парламентські вибори за списком «Блоку Петра Порошенка» (№40). Став народним депутатом VIII скликання. У 2019 році переобрався як самовисуванець по округу №137 (Подільський район Одеської області) і приєднався до фракції «Європейська солідарність».
З 2022 року — віцепрезидент, а з січня 2024-го — президент комітету Парламентської асамблеї Ради Європи з питань міграції, біженців та внутрішньо переміщених осіб. Ця посада давала додатковий міжнародний майданчик, але й додаткові приводи для критики.
Паралельно створив мережу «Гончаренко-центрів» (близько 35–40 осередків по Україні), які позиціонуються як освітньо-громадські ініціативи. Розслідування Bihus.Info та «Чесно» 2025 року виявили, що серед ключових спонсорів фігурують структури, пов’язані з агрохолдингом Ukrlandfarming родини Олега Бахматюка (фігуранта справ НАБУ, який перебуває за кордоном), а також компанії помічників депутата.
Активність у соцмережах і блогерство
Гончаренко побудував потужний особистий бренд саме через соцмережі. Його YouTube-канал має понад 1,4 мільйона підписників, Telegram-канал — понад 210 тисяч. Активно веде Instagram, Facebook, TikTok і X (Twitter).
Стиль контенту — постійні прямі ефіри, різкі заяви, критика влади, висвітлення роботи Тимчасових слідчих комісій, теми мобілізації, ТЦК і «бусифікації». Саме завдяки цій активності він став одним із найвпізнаваніших політичних блогерів України. Критики називають це класичним популізмом і хайп-менеджментом, де кожна резонансна тема негайно перетворюється на відео чи пост.
Скандали Олексія Гончаренка
Кар’єра Гончаренка супроводжується постійними скандалами і звинуваченнями в опортунізмі.
Перевзування 2014 року. До Майдану — в орбіті Партії регіонів. Після — різкий перехід до «Блоку Порошенка» і критика Росії. Опоненти називають це класичним політичним перефарбуванням.
Круїз 2015 року. Критика за дорогий відпочинок на Карибах під час війни на Донбасі (відео опублікував Анатолій Шарій).
Фінансування «Гончаренко-центрів» (2025). Розслідування Bihus.Info показали зв’язок із бізнесом родини Олега Бахматюка. Гончаренка звинувачували в піарі за чужі гроші та використанні соціальної інфраструктури для політичного самопросування. Сам він визнавав Ukrlandfarming одним із найбільших українських партнерів мережі.
Мовний скандал з Оленою Мандзюк (2025). Гончаренко подав заяву до поліції на блогерку за «розпалювання ворожнечі» через її дописи про російську мову. Поліція відкрила провадження. Мандзюк у відповідь назвала його «проросійською твариною». Скандал викликав широкий резонанс і бойкот брендів.
Конфлікт з журналістом Данилом Мокриком (2026). Гончаренко публікував скріншоти з чату мешканців будинку, де живе журналіст, що, на думку Мокрика, створювало ризики для його безпеки.
Голосування проти воєнного стану та мобілізації. Неодноразово (зокрема у квітні та липні 2025, січні 2026) був єдиним або одним із небагатьох, хто голосував проти продовження воєнного стану і мобілізації, вимагаючи спочатку ухвалити закон про чіткі терміни служби і демобілізацію. Критики розцінювали це як підрив обороноздатності.
Найбільший скандал жовтня 2026 року. 2 жовтня Гончаренко опублікував у Telegram серію постів, у яких заявив, що Україна «програє війну», втрачає людей, економіку і переговорні позиції. Запропонував домовлятися з Росією «про все на світі» — від припинення ударів по інфраструктурі, школах, лікарнях і мостах до питань мови, церкви, нейтралітету та обмеження бойових дій Донбасом. Частина заяв сприйнялася суспільством і політиками як заклик до фактичної капітуляції.
5 жовтня 2026 року фракція «Європейська солідарність» офіційно виключила його зі свого складу. У заяві партії йшлося про ідеологічні розбіжності щодо завершення війни та архітектури безпеки. Сам депутат підтвердив виключення і опублікував перелік із 50 пунктів своїх «проукраїнських» дій.
Наступного дня його внесли до бази «Миротворець» з формулюваннями «професійний провокатор», «політичний популіст», дії, спрямовані на деморалізацію суспільства та зрив мобілізації.
Раніше російський суд заочно засудив Гончаренка до 10 років ув’язнення. Сам він активно використовував цей факт як доказ своєї «проукраїнськості».
Чим відомий Олексій Гончаренко. Останні новини 2026 року
Олексій Гончаренко відомий насамперед як постійний генератор політичного хайпу, один із найуспішніших політичних ютуберів України та депутат, який вміє швидко змінювати позиції залежно від кон’юнктури. Багато хто вважає його класичним популістом, який будує кар’єру на гучних заявах, скандалах, критиці ТЦК і особистій впізнаваності, а не на системній законодавчій роботі.
Станом на 6 жовтня 2026 року він уже не є членом фракції «Європейська солідарність». Його жовтневі заяви про переговори з Росією викликали хвилю різкого засудження з боку колег по парламенту, військових, частини експертів і суспільства. Одні називають його дії грою на руку Кремлю і деморалізацією, інші — спробою зайняти нішу «мирного» політика на тлі суспільної втоми. Наступного дня його внесли в «Миротворець».
Він залишається народним депутатом, продовжує активну діяльність у соцмережах, ПАРЄ та Тимчасових слідчих комісіях, але політична репутація після подій початку жовтня 2026 року зазнала серйозного удару. У соцмережах його часто називають «співцем капітуляції» та «голубом миру».
