Головне: Унікальне підводне місто, знайдене в Атлантиці
Дослідники глибоководних екосистем виявили гігантську карбонатну структуру, розташовану на підводній горі західно‑від Середньоатлантичного хребта. Поле, яке назвали «Загублене місто», характеризується надзвичайно стабільними гідротермальними джерелами та різноманітною мікробіальною життям.
Детально: Будова, хімія та живі організми
Поле «Загублене місто» піднімається на понад 700 м над морським дном, утворюючи складний масив карбонатних монолітів і шпилів, деякі з яких досягають 60 м у висоту. У центрі комплексу розташований найвищий утвір, отриманий назву «Посейдон».
«Вперше відкрите у 2000 році, це розлогі, схоже на інопланетне середовище, сьогодні визнається найдовговічнішою системою гідротермальних джерел у світі, що дає безпрецедентне уявлення про те, як могло зародитися життя в екстремальних умовах», – додають у публікації.
Кальцитові «димарі» випромінюють блакитний світло під дією дистанційно керованих підводних апаратів, створюючи враження позаземного ландшафту. На відміну від традиційних «чорних димарів», ці джерела виробляють у 100‑разів більше водню та метану, при цьому випромінюючи значно менше тепла.
«Ця унікальна хімічна реакція дозволяє вуглеводням підтримувати різноманітні мікробіологічні спільноти навіть за відсутності кисню, утворюючи основу екосистеми, повністю незалежної від сонячного світла. Найвища з цих структур, названа “Посейдон”, підноситься на понад 60 метрів і слугує символом як геологічної стійкості, так і біологічної життєздатності», – пояснюють у матеріалі.
Дослідження Університету Вашингтона показали, що процес серпентинізації – взаємодія морської води з мантійними породами – генерує великі кількості метану і водню без участі біологічних чи атмосферних джерел.
«Вуглеводні, такі як метан і водень, що є будівельними блоками клітинного життя, утворюються безпосередньо в результаті взаємодії морської води з мантійними породами – процесу, відомого як серпентинізація, – а не з біологічних чи атмосферних джерел», – підкреслює Indian Defence Review.
У цих гідротермальних системах утворюються лужні умови, що сприяють росту мікроорганізмів. На поверхнях карбонатних шпилів розвиваються щільні бактеріальні килимки, а у димоходах живуть равлики, ракоподібні, краби, креветки, морські їжаки та вугри, які споживають вуглеводні. Температури не перевищують 40 °C, а тиск залишає за межами можливостей більшості інших морських екосистем.
Завдяки довговічності гідротермальних джерел «Загубленого міста» вчені мають унікальну можливість спостерігати еволюцію складних екологічних мереж у стабільному, ізольованому середовищі.
«Гідротермальні джерела цього родовища є надзвичайно стабільними порівняно з вулканічними “чорними димарями”, які часто руйнуються через кілька десятиліть. Така довговічність дає змогу розвиватися складним екологічним мережам, що надає вченим унікальну можливість спостерігати за життям у екстремальних, ізольованих середовищах існування», – підсумували у матеріалі.
