На Покровському напрямку позиції утримують бійці 425 полку «Скеля», які дедалі частіше захоплюють у полон російських загарбників.
Зміст
У травні Сили оборони України вдвічі збільшили кількість ударів по ворожих цілях на відстані понад 50 кілометрів від лінії зіткнення. Про це повідомив міністр оборони Михайло Федоров. Щодня українські військові знищують понад тисячу окупантів — більше, ніж Росія встигає залучати нових контрактників.
Ворог вже не ризикує йти на масовані атаки з бронетехнікою. Замість цього росіяни просуваються малими піхотними групами, які регулярно потрапляють у пастки українських захисників.
Окупант зайняв бліндаж за 100 метрів від позицій ЗСУ
На Покровському напрямку оборону зокрема тримають військовослужбовці полку «Скеля». Попри те, що значна частина бійців перебуває на передовій менше пів року, вони вже систематично беруть ворогів у полон.
Так, бійці з позивними «Веселий» і «Неруський» захопили окупанта, який нахабно облаштувався у бліндажі лише за сотню метрів від українських позицій.
«Нам сказали — треба закріпитися на позиції, там нікого немає. Просто посидіти, помахати ручкою, нас замінять і відправлять назад. Вийшло зовсім не так. Обдурили», — розповів полонений росіянин.
Українські воїни зізнаються, що така зухвалість їх вразила. Взявши гранати й термобаричний заряд, вони вирушили до непроханого «гостя».
Полонений зізнався: він був налаштований відстрілюватися до останнього набою, бо найбільше боявся потрапити в полон — так його переконувала російська пропаганда. Тепер він не дуже прагне на обмін, розуміючи, що після повернення знову опиниться на передовій.
Ситуація на Покровському напрямку
Бійці окремого штурмового полку «Скеля» пройшли спеціальну підготовку для захоплення ворожих позицій. Командири на пунктах управління постійно координують роботу дронів, розвідки та ударних підрозділів.
Покровський напрямок залишається одним із небагатьох ділянок фронту, де окупанти ще намагаються наступати — на інших вони дедалі частіше переходять до оборони.
«Тут є і елітні підрозділи, і штурмовики, яких тут називають «Зет», і десантні війська — сили серйозні. Але противник відмовився від механізованих наступів і діє малими групами, аж до одного бійця, відправляючи їх в один кінець без їжі та води. Ми беремо таких в полон, і вони самі про це розповідають», — пояснив підполковник Денис Грабченко, начальник штабу та заступник командира полку «Скеля».
Історія 18-річного полоненого
Серед захоплених бійцями «Скелі» окупантів особливу увагу привертає Данило Лашко — йому щойно виповнилося 18 років. Контракт із російською армією він підписав ще в 11 класі, спокусившись обіцянкою 3,5 мільйона рублів.
За його словами, він провоював лише 13 днів, жодної підготовки не отримав, а обіцяних грошей так і не побачив.
«Там виявився ваш бліндаж, напарник почав кидати туди гранати, звідти почали стріляти. Я впав і закричав «допоможіть» — і на допомогу прийшли «Дельфін» і «Нет», тобто саме ті, кого ти хотів убити», — розповів юнак.
Після поранення він опинився в українському полоні та сподівається повернутися додому. У розмові з матір’ю він сказав:
«Мамо, тут до мене добре ставляться, годують, у мене все добре. Скоро, чи не скоро, повернусь додому. І всім кажу — не йдіть воювати сюди. Це не ваша земля. Слава Україні!»
Фронт тримається — і змінюється
На передовій зовні все звично, але щось усередині змінилося. Бійці стали впевненішими, командири говорять: цього ворога можна і треба бити. Укриття, які споруджують на позиціях, красномовно свідчать: відступати звідси ніхто не збирається.
Глибоко під землею обладнано повноцінний побут — їдальня з телевізором, магазин, де карткою можна придбати все необхідне. А ще — невеличка церква, де можна помолитися, поставити свічку за полеглих і за здоров’я поранених.
За словами військово-політичного оглядача Олександра Коваленка, весняна наступальна кампанія росіян виявилася провальною, а травень став для загарбників особливо невдалим місяцем.
